а из клуба, каким ты его помнишь, почти и не осталось никого.
Вяз, Евгений, Ито, Лютик, Баньши - с танцев ушли.
но остались просто люди, друг по другу изрядно соскучившиеся, и вот уже давно собирающиеся встретиться и напиться в память о "старых добрых временах". приходи, и не бойся, что будем тащить назад на танцы =)

Знаетели вы, что Лугнасад - племянник андронного коллаидера?
(и не только по мировому значению и потенциальному масштабу разрушений!)

(хм, как пишется слово "коллаидер"?)

не совсем Лугно, но мои 5 лет сожительства с Лугнасадом показывают, что с регулярностью раз в год, примерно в апреле, сей бессмертный стих преобритает несказанную актуальность, в силу чего предлагаю приравнять его к лугнотрёпу, а Олександра Олеся зачислить в почётные лугнасадовцы! =)

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…"
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"

М-да, как-то я не полумала... С точки зрения любого неизлугнасаженого сознание звучит как неуважение к литературе Но ты ведь знаешь, что в моих устах это звучало как выражение наивысшей степени признания и уважения!